Справжній патріотизм починається тоді, коли в душі дитини народжується й живе почуттєва і постатева Україна. У цьому вкотре переконалася, відвідавши зі своїми п’ятикласниками Полтавський музей авіації та космонавтики ім.Ю.Кондратюка. Нагода є – 12 квітня День космонавтики. Так ось стосовно патріотизму. Коли в кожному залі музею екскурсовод називає прізвища українців: Олександра Засядка, Юрія Кондратюка, Володимира Челомея, Гліба Котельникова, братів Касяненків, – розумієш, наскільки багатою видатними людьми є наша земля, і Полтавщина зокрема. Учні відчувають гордість, а ми, дорослі, ще й гіркоту від того, що не змогли всі ці великі у своїх помислах люди повною мірою зреалізуватися, бо хіба важливою для Російської імперії, в якій всі вони народилися, є глибина думки, прогресивні погляди, зрештою, просто краса і цінність людського життя? Хтось із них не ввійшов в історію як перша людина, що піднялася в повітря, комусь (як Кондратюку), аби зберегти життя, довелося змінити ім’я та прізвище, тому маємо Шаргея-Кондратюка. А комусь відмовили в патенті на винахід такого потрібного для пілотів ранцевого парашута, бо, мовляв, «сохранение человеческой жизни нас не интересует». Ось так, у таких умовах жили, мріяли, творили наші знамениті земляки.
Попри все, торуючи шлях крізь терни, усі вони прямували своєю дорогою до зірок. І знамениті слова Засядка «Прийде пора – люди оселяться в інших світах! Я бачу це час…» вже не здаються такими й неймовірними, коли знаєш про підготовку першого пілотованого польоту на Марс.
Експозиція музею захопила учнів. Безумовно, є у великих містах багатші фонди, та й музеї, більші за обсягом, але для нашої милої невеликої Полтави існування такого музею – велика перемога. Його численні відвідувачі є чудовим доказом цього. Разом з нами на екскурсії були студенти з Індії, які із захопленням слухали цікаві розповіді працівників музею. Відвідував його двічі і перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк, розповідав, як тоді, під час польоту з американцями, довів їм: справжній українець і на орбіті може зібрати врожай – і, на диво всім, виростив цибулю!
Насамкінець наш молодий екскурсовод сказав дуже важливі слова: велич кожної держави визначається не кількістю і якістю зброї (почули б це «брати» росіяни!), а потужністю її інтелектуальної еліти. Золоті слова! Рада, що п’ятикласники їх почули! Тому наш патріотизм починається із сумлінного навчання в школі, бажання пізнавати свою минувшину, продовжити справу великих земляків, примножити прекрасне на землі й на небі, змінити наш світ на краще, навіть ідучи «через терни…» По-іншому патріотами не стають.