І зацвіте фіялка навесні… Потрібна і цікава монографія Ірини Фаріон. Для всіх, хто хоче зрозуміти нові/старі зміни до правопису. Ми нарікаємо, заперечуємо, не розуміємо, пручаємось, бо не знали/не звикли/не чули/не віримо…
Давня римська мудрість говорить: граматиці підкоряються навіть імператори. Навіть імператори! А ми – ні, на жаль. У книзі – історія нашого правопису від кирилиці. Тут і про поневіряння нашої ґ (до речі, у мене на клавіатурі смартфона вона так і не подана окремою клавішею); про наше переслідуване закінчення И, і взагалі про цей дуже специфічний український звук і таку ж специфічну букву; про буквосполучення “ія”( “матеріяльний”, бо ж “матерія”, а не “матеріа”) і багато іншого. Варто прочитати (книга є в неті), щоб урешті зрозуміти: має значення не лише мова – значення має одна літера, бо її вилучення або нав’язування зайвої може вбити цілу мову.
Читайте