Новим витоком у розвитку сучасної ономастики став розгляд топонімії художнього тексту крізь призму жанрової та стильової природи твору. У цьому сенсі роман Світлани Тараторіної «Лазарус» надзвичайно цікавий. Він є яскравим прикладом літератури урбан фентезі, або міського фентезі, яка останнім часом набирає великої популярності у світі.
УРБАНОНІМНИЙ ПРОСТІР У РОМАНІ «ЛАЗАРУС»
СВІТЛАНИ ТАРАТОРІНОЇ
А. В. Кузьмич
учениця 11-А класу,
Ліцей № 14 «Здоров’я» Полтавської міської ради
І. І. Кисла
учитель української мови та літератури,
заслужений вчитель України,
Ліцей № 14 «Здоров’я» Полтавської міської ради
Вивчення урбанонімів цікаве й актуальне, бо це глибокий пласт ономастичної лексики, який творить вербалізований знаковий код просторової організації міста, допомагає осягнути його простір, історію, культуру, ідеологію, світоглядні уявлення. Під урбанонімом розуміємо системоутворювальний елемент урбанонімного простору, що виконує адресно-ідентифікаційну, культурно-історичну, соціокультурну функції [2].
Питанням вивчення і дослідження урбанонімів різних регіонів світу та країни займались і займаються багато вчених. Серед українських дослідників, які вивчали урбанонімію, слід виділити Ю. Карпенка, А. Титаренко та ін. Активно вивчає урбаноніми полтавська науковця Т. Ніколашина, зокрема урбаноніми Полтави доби Котляревського. Привертають увагу праці полтавської дослідниці Ю. Браїлко, у яких вона досліджує семантичну специфіку знімних одиниць різних типів [1].
«Урбаноніми виконують інформативну й комунікативну функції. Ці одиниці акумулюють і транслюють інформацію від одного покоління до іншого. Водночас урбанонім відображає думки, духовний світ його творців, особливості певного історичного періоду, виконуючи функцію збереження та передачі національної самосвідомості, традицій і культури» [7].
Урбанізація як процес, що впливає на різні сфери життя суспільства, привертає увагу і науковців, і митців. В. Фоменко справедливо зазначає, що «ланцюжок: місто – урбанізація – людина – суспільство, – відіграє важливу роль у становленні урбаністичної літератури» [5].
Особливу увагу останнім часом привертають дослідження топонімічного, зокрема урбаністичного простору в українському романному дискурсі. Заслуговують на увагу праці В. Діц, М. Доценко, Т. Гундорової, В. Левицького, Ю. Карпенка, С. Жигун, Г. Лукаш, Т. Немировської, Л. Марчук, Т. Матвєєвої, В. Топорова, О. Фонякової, В. Фоменко, у яких проаналізовано функційні особливості топонімів у художньому дискурсі українських, так і зарубіжних письменників.
Урбанонімний простір міст є віддзеркаленням загальнолюдських і національних цінностей. Т. Ніколашина зазначає, що онімна лексика посідає особливе місце мовній системі художнього твору, створює та увиразнює художній образ, є одним із засобів відображення дійсності [2].
Систематизація різних підходів дає змогу уніфікувати розрізнені думки щодо термінології та визначити місце урбанонімів у загальній класифікації топонімів у такій послідовності: онімний простір → топонімний простір → урбанонімний простір. Урбанонімний простір – частина загального онімного простру, сформованого на засадах цілісності та відносної стабільності в розвитку [3].
Урбаноніми виконують важливі текстотвірні функції, тобто вони не лише номінують адресу мешкання головних героїв, адміністративно-територіальну одиницю, а й передають важливу інформацію про місто, адміністративні споруду, людей, які пов’язані з ними. «Власні назви міських об’єктів, вулиць (урбаноніми) є важливими штрихами у змалюванні портрета міста» [6]. Серед функцій, які виконують урбаноніми в художньому тексті, назвемо ще й такі: створення атмосфери певного часу і простору, географії твору, характеристики героів, розповісти про його звички, спосіб життя, достаток тощо. Урбаноніми поглиблюють історичний і культурний контекст, що додає твору глибини і підкреслює зв’язок з минулим.
Новим витоком у розвитку сучасної ономастики став розгляд топонімії художнього тексту крізь призму жанрової та стильової природи твору. У цьому сенсі роман Світлани Тараторіної «Лазарус» надзвичайно цікавий. Він є яскравим прикладом літератури урбан фентезі, або міського фентезі, яка останнім часом набирає великої популярності у світі.
Письменниця практично з перших сторінок роману вводить нас в урбанонімний простір Києва 1913 року. Ціла низка назв внутрішньоміських об’єктів відразу прив’язує читача до певної епох, місто стає багатоплощинним, відкриваються найпотаємніші його закутки, аж, наприклад, до темних коридорів Публічної бібліотеки: «Згодом Олександр Петрович став частим гостем у темних коридорах Публічної бібліотеки на Олександрівській» [4, с. 122].
У тексті роману місто стає тлом, яке відтворює та увиразнює життєві колізії героїв роману. Київ багатогранний: «Там у провінції Межа проходила чіткіше. Навіть у великих містах панував порядок. Але Київ завжди вирізнявся. «Тут хаос навіть у частині для пасажирів першого класу», – говорить один із героїв [4, с. 19].
Смисловим маркером і окресленням урбанонімного простору міста слугує велика кількість внутрішньоміських назв. Методом суцільної вибірки нами було визначено 137 одиниць урбанонімів: 27 лінійного типу, що становить 19,7%; 37 площинних – 27, 01%; 73 локальних – 53, 28%. Урбаноніми виконують важливі текстотвірні функції. У художньому тексті, по-перше, називають об’єкт дії: («У Будинку зі зміями на Житомирській було темно» [4, с. 411]; «Люди спалили кілька будинків гмурів у Протасовому яру…» [4, с. 17]; «Вже з Володимирської починав виглядати Замок барона з вічною хмарою над дахом» [4, с. 232]. Урбаноніми стають маркером територій, які поділяють люди і нечисть, багаті і бідні: «Ні, кожен має знати своє місце й не переступати межі» [4, с. 188]; «Уже у двадцять Рапойто-Дубяго довірили Двірцеву дільницю Липки, де жили переважно заможні люди» [4, с. 187]. Урбаноніми номінують адресу помешкання героїв: «Майже відразу Тюрин вирішив, що кращої квартири й господині йому не знайти, і залишився на Бульварно-Кудрявській» [4, с. 123]. У деяких моментах урбаноніми фіксують хід часу: «Скалонне займав кабінет із вікнами на стародавню Софію» [4, с. 25]; «Дзвони на Софії відбили дев’яту» [12, с. 32], «Дзвони на Софії пробили північ» [4, с. 323]. Передають урбаноніми і загальний настрій міста: «Місто поверталося до життя. Кияни ще боялися відпускати дітей далеко від дому, але ґрати з вікон потроху знімали, витягували розведений фенікс із рам»[4, с. 447].
Структурні схеми урбанонімів роману.
1. Однослівні назви без різновиду урбаноніма (40 назв): Хрещатик, Олександрівська, Катерининська, Виноградна, Жилянська, Караваєвська, Рейтарська, Стрілецька, Турівська, Ямська, Думська, Юрківська, Ярославська, Столипінська, Пріорка, Житомирська, Нагірна, Мстиславська, Володимирська, Трухашка, Щекавиця, Поділ, Оболонь, Липки, Куренівка, Плоска, Яма, Деміївка та ін.
2. Складні назви прикметникового та іменникового типу (4 назви): Бульварно-Кудрявська, Набережно-Лугова, Шурум-Бурум, Шато-де-Флёр.
3. Двослівні моделі урбанонімів прикметникового типу без виду урбаноніма (4 одиниці): Велика Підвальна, Велика Володимирська, Велика Житомирська., Велика Дорогожецька. «Історична назва сучасної вулиці Юрія Іллєнка в Києві, яка простягається від Лук’янівки до Сирця, пов’язана з давньою місцевістю Дорогожичі, де в XIX столітті пролягала трамвай». Наприклад: «Лавина кощів котилася водночас і з Поштової дороги, і з Великої Дорогожицької…» [4, с. 396].
4. Назва в лапках без виду урбаноніма (2 одиниці). «У кривого чорта». Наприклад: «Відхекалися «У кривого чорта» на Кудрявській» [4, с. 397]; «Салон пані Солохи», наприклад: «Теперішній «Салон пані Солохи» у темному закутку на Михайлівській був курильнею з найдобрішим зіллям для розваг» [4, с. 351].
5. Двослівні моделі: назва+ вид урбаноніма (63 назви): Протасова вулиця Наприклад: «Став пусткою Бактеорологічний інститут на Протасовій вулиці..» [4, c. 375].Андріївський узвіз, Протасів яр, Бабин яр, Реп’яховий яр, Батиєва гора, Кирилівські гори, Кирилівські пагорби,Львівська площа, Софіївська площа, Царська площа, Купецький сад та ін.
6. Модель «іменник + прикладка» (5 назв). Ринок Шурум-Бурум. Наприклад: «Чарівних крилатих коней розводили татарські духи, що вже кілька століть мешкали біля ринку Шурум-Бурум» [4, с. 23]; готель «Європейський», готель «Франсуа», контора «Бубенчик і син», контора «Б і син».
7. Модель «Іменник + іменник в Р. в. з прикметником або без» (18 одиниць). Церква Всіх святих, Інститут Святого Володимира, Університет Святого Володимира, будинок Купецького, будинок Трубецьких, Замок барона, будинок Присутствених місць, Музей старожитностей, Музей старожитностей і мистецтв, ресторан Реотса, Цирк Крутікова, психічна санаторія Липинського,
8. Модель «іменник + прийменник + іменник в Орудному відмінку» (1 урбанонім). Будинок зі зміями. Наприклад: «У Будинку зі зміями на Житомирській було темно» [4, с. 411].
Аналізуючи словотвірні засоби поданих урбанонімів, можемо вказати на перевагу урбанонімів прикметникового типу, утворених від іменників за допомогою різних суфіксів, найчастіше –СЬК. Наприклад: Стрітенська, Мстиславська, Думська, Катерининська, Кирилівські, Софіївська, Володимирська та інші, загалом таких близько 40 урбанонімів. Серед інших словотвірних суфіксів є -ОВ (Контрактові ряди), -ІЧН (Біологічна станція), -ЕВ (Двірцева), -ІВ (Протасів яр, Труханів острів), -Н (Підвальна, Нагірна, Виноградна), -К (Трухашка).
Список використаних джерел:
1. Браїлко Ю. Семантична специфіка онімів. URL : http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/1112/1/Brailko.pdf (дата звернення: 27.02.2026); 2. Ніколашина Т. Урбанонімний простір міста Полтави доби Івана Котляревського. Філологічні науки. URL : http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/16057/1/45.pdf (дата звернення: 27.02.2026); 3. Ніколашина Т. Урбанонімний простір у романі «Невеличка драма» В. Підмогильного. Палітра слова й тексту Січеславщини : колективна монографія. За ред. В. П. Біляцької. Дніпро : Ліра, 2021. Вип. 2. С. 212–236; 4. Тараторіна Світлана. «Лазарус». Харків : Vivat, 2023. 496 с.; 5. Фоменко В. Г. Українська урбаністична проза ХХ століття: еволюція, проблематика, поетика: автореф. дис. на здобуття ступеня докт. філол. наук. К., 2008. 47 с.; 6. Хлистун Ірина. Топоніми в художньому тексті (на матеріалі української поезії II пол. XX ст.). URL: https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/909/1/toponim_poezija.pdf. (дата звернення: 27.02.2026); 7. Ященко А. А. Урбаноніми як один із найважливіших елементів комунікації. Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки. 2018. Вип. 33. С. 127-138. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vmvn_2018_33_13 (дата звернення: 03.03.2026);