Осінній дарунок Полтаві

Осінній дарунок Полтаві
Катерина Білокур. Жоржини

Куди поспішаєте, містяни? Кого чи що намагаєтеся перегнати? Гадаєте, під силу вам впоратися з часом, що безжально-байдуже біжить і біжить вперед?.. Зупиніться… Погляньте, який світ навколо! Чи втомилися вже помічати в ньому прекрасне? Те, що наповнює душу щемом і бринить в ній найвищою нотою? Цей вірш – осінній дарунок Полтаві від чудової жінки, вчительки із села Калайденці Лубенського району Ольги Босікової. 

Прекрасні поетичні рядки моєї колежанки про те, що найбільшим щастям озивається в людському серці, про любов до отчого краю, його неповторної природи. Вони – про вічне, світле, красиве. Гарних вам вихідних, полтавці!

Полтавське небо. Синє, урочисте.

Збігає день сльозиною свічі

Вже вересень кораловим намистом

Пташині в небі відімкнув ключі.

За мить коротку потяг легкокрилий

В лубенську рідну осінь понесе

А хризантеми в росах запізнілих

Допишуть незакінчене есе.

Хатина отча у серпанку сивім,

Чубаті помідори, синь води.

І скрапують туманом сизі сливи

В зелені дні гіркої лободи.

Легка хмаринка бабиного літа

Якось недбало в крони заплелась,

Полтавонько, зорієш стиглим квітом,

Ти в юність світлу знову одяглась

Вересень, 2015р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.