Несподіване знайомство

У нашому 5-А, здається, всі знають один одного дуже давно. Разом навчалися в початковій школі, дехто разом навіть з дитячого садочка. Але на останній  годині спілкування відбулося, як на мене, несподіване для багатьох нове знайомство з давніми друзями. 

Уже п’ятикласники, які два місяці провчилися в середній школі, спробували зобразити і розказати, ким себе уявляють і почувають зараз. Чим це зумовлено, якими інтересами, захопленнями, змінами в житті, в зовнішності, характері. Було багато несподіванок: у класі, вичвляється, навчається декілька троянд – красивих, ніжних, але трішечки “колючих за характером”, як вони самі зазначили:

Хтось із хлопців відчуває деяку свою залежність від сучасних девайсів. Тож уявляють себе нерозривним поєднанням зі смартфонами та комп’ютерами.

А ще в класі є єнотик, який не поділить з другом місце за партою, добрі пінгвіни, зайці й навіть маленька зміючка, яка любить їсти м’ясо))

Є дві сови, що поєднують розум і спокій, а одна з них (думаю, зрозумієте яка) відчуває ще й втому:

Є смішний Міккі Маус, таке собі веселе й трішки шкідливе мишеня) Два сонячних учні: сонечко й соняшник (погодьтесь, і малюнки, і поняття зовсім різні!). Є дуже патріотично налаштований учень, бо саме синьо-жовтий прапор асоціює зі своїм внутрішнім світом (!) І навіть є Ніхто! Гадаю, сказавши так, учень і не здогадувався, що дав відповідь у дусі наших предків козаків. Вони, аби оберегти себе від зурочення незнайомцями, називалися “Мамаями”, у перекладі “Ніхто”. Тож точно росте казацький нащадок!

А ще є інопланетянка! Ось і пояснення: вона, за її словами, останнім часом на все дивиться іншими очима, все сприймає по-новому, ніби тільки-но прибула на нашу планету:

Дякую учням за відвертість! Сама ж відчула себе теплою рукавичкою, отією, що в казці прагнула зігріти маленьких звіряток. Справді хочу, аби мої маленькі учні відчували себе в нашій гімназії, в нашому класі спокійно й захищено: