(П’ять поезій Шевченка на щодень)
Поезії Тараса Шевченка – це не просто рядки на папері. Кожне його слово – це настанова на щодень, маленький урок життя. Наша зустріч про важливе і вічне, про силу і слово, про нас і Шевченка.
Сьогодні ми почуємо історію п’яти віршів поета, які, на мій погляд, можуть стати у пригоді кожному з вас у щоденних пошуках сенсу життя і осягнення себе у світі.
Мета уроку: допомогти учням відчути поезію Тараса Шевченка як джерело життєвої мудрості, що вчить любити рідний край, цінувати свободу, добро й людяність; розвивати здатність замислюватися над сенсом прочитаного та знаходити в поетичних рядках поради для власного життя.
Тип уроку: урок-месенджер
Якщо ж говорити про Шевченка, то маємо сьогодні довести, що його доля – це доля не одного, а доля народу, в якій його минуле, сучасне й прийдешнє. І це головний меседж крізь століття нам від Шевченка. Ми не просто споглядатимемо і слухатимемо. Ми будемо мислити і узагальнювати, працюючи з нотатками на щодень, які, сподіваюся, ви збережете для себе як частину свого чуттєвого й емоційного досвіду знайомства з Шевченком..
На них пропоную вам нотувати:
Ключові слова: кілька слів-символів поезії
Історія створення: одне головне речення
Цитата дня: рядок з поезії
Мотивація для мене: власний афоризм/висновок
На початку наших історій пропоную записати 5 власних очікувань на сьогодні і можливо духовних запитів, відповіді на які хотіли б отримати. Це допоможе вам помічати важливе і потрібне саме вам Що б вам хотілося почути, що відкрити, зꞌясувати, що пережити, що одержати. Звичайно, цих очікувань може бути й менше.
Портрет на слайді
Історія перша День шляху
Це коли розмислюєш над власною життєвою дорогою, особистими пріоритетами. Історія про те, як залишатися собою, який шлях обрати, що залишити по собі. Що сіяти в цьому житті за собою. Які зерна?
«Доля»
Уривок під муз. Лисенко.
Читає учениця далі
Історія поезії: Твір написано 17 лютого 1858 року в Нижньому Новгороді, коли поет чекав дозволу повернутися до столиці із заслання. Це період осмислення пережитого (10 років солдатчини) та пошуку нового сенсу життя. Вірш «Доля» є частиною умовного ліричного циклу (триптиху) 1858 року, куди також входять твори «Муза» та «Слава» – де поет підсумовує пройдений шлях, мету свого життя і те, що допомогло йому не зламатися. Збереглося декілька чистових автографів вірша: у щоденнику Шевченка, у листах до Щепкіна і до Лазаревського. Остаточний варіант записав з «Більшої книжки» (поезії останніх років життя) Пантелеймон Куліш. Вперше надруковано в альманасі «Хата» 1860 року
Іван Дзюба дуже влучно пише про особливе обдарування Шевченка, яке підвело його до цих поет.узагальнень: «Це можна пояснити хіба дією тих таємничих сил внутрішньої обдарованості, які від раннього дитинства незупинно штовхали Тараса до пізнання світу й самого себе. Він не ждав долі, а шукав її — підсвідомо, але вперто. Звідси — і щасливі випадки в його житті, і ті, що крізь біду виводили зрештою на добру дорогу».
А що ви відчули?
Діти пишуть
Підсумок
У кожного — своя доля.
Кожен збере зерна із власного поля
Чому варто читати «Долю»?
• вона вчить приймати свій життєвий шлях;
• показує силу характеру;
• надихає бути чесним із собою;
• допомагає замислитися: що для мене моя доля?
Мультфільм «Садок вишневий коло хати»
Історія друга День гармонії
Коли ти зранку вбираєш аромат рідного дому і розумієш, що прості речі роблять життя красивим, а людину щасливою. Коли збирається родина там, де через багато років буде твій берег дитинства.
Історія поезії: «Садок вишневий коло хати» Тараса Шевченка (1847цикл «В казематі») — це шедевр ідилічної лірики написаний ув’язненим поетом як спогад про райський куточок України. Тарас Григорович написав вірш упродовж 19 – 30 травня 1847 року, коли перебував у казематі III відділу Імператорської канцелярії в Санкт-Петербурзі. «Садок вишневий коло хати…» вперше надрукували 1859 року в журналі «Русская беседа» під назвою «Вечір».
За словами дослідниці Шевченкової біографії та творчості Н. П. Чамати: «Зміст — світлий, життєствердний опис весняного вечора в українському селі, мрія про красу людських стосунків, про родинне щастя в гармонії з розкішною природою…»
«На трьох строфах – … гармонійна світобудова. “Садок вишневий…” – своєрідна квінтесенція Шевченкового світовідчування, світобачення, що поставало на трьох засадах: біблійній, античній, народній», -зазначав український науковець Андрій Содомора.
Учениця читає
Відео про вірш у музиці
Чи відчули ви, що ця поезія – шедевр світової лірики? Зверніться зі своїми думками до нотаток.
Підсумок
Справжнє щастя – просте доволі:
Спільна вечеря в родинному колі
Читаючи її, ми відчуваємо затишок, мир і внутрішню рівновагу.
Це допомагає глибше відчути любов до Батьківщини й цінність простих речей.
Це нагадує про важливість родинного тепла та традицій.
Цей твір навчає бачити красу в буденному й цінувати мирні миті життя.
Звучить Артем Пивоваров «Думи мої…»
Історія третя День усвідомлення
Коли ти замислюєшся над своїм життям, над тим, ким ти є, і які думки хочеш нести у світ. День коли занурюєшся в глибини власних думок і радишся з ними, і говориш до них про найсокровенніше.
«Думи мої, думи мої…» читають учні
Історія поезії: вірш Тараса Шевченка, написаний 1840 року, ліричний вступ до «Кобзаря», літературний маніфест молодого автора, який представляє загалові свою першу книжку, а з нею — свій голос як національного поета України. Намір Шевченка включити вірш до нового видання своїх творів наштовхнувся на цензурні перепони. Член Головного управління цензури О. Г. Тройницький зазначав, що у вірші «Думи мої, думи мої…» «слишком горько высказывается скорбь автора об уничтожении казачьей вольности, над могилой которой, по словам его, „Орел чорний сторожем літає“, и грусть его на чужбине, т. е. на севере России, по родине его, Украйне»
З таким висновком, на щастя, не погодився цензор Петербурзького цензурного комітету С. М. Палаузов: «Так как это стихотворение есть не что иное, как поэтическое введение, в котором поэт посвящает свои песни Украине, способной лучше понимать его произведения, то не нахожу причины, почему бы следовало исключить эту в высшей степеня превосходную пьесу»
«Це справді таки “увертюра” до великої симфонії Шевченкової поезії: тут мовби короткими музичними репліками окреслено майже всі основні її майбутні теми, принаймні петербурзького періоду, хоч і не тільки. І тут таки Шевченко ненавмисно дає ключ до таємниці своєї поетичної магії», – так висловився про вірш Іван Дзюба.
А вам висловити свої міркування потрібно зараз
Коли думи плачуть в серці І сумує мова
Хай розважить наші душі Кобзареве слово
Варто читати, бо це щира сповідь поета про біль, самотність і любов до України.
Ви зрозумієте, як слово може стати підтримкою й силою.
Побачите, що Поезія вчить бути небайдужими до долі рідного народу, цінувати силу думки й поетичного слова.
“Мені однаково” блюз
Історія четверта День відповідальності
коли ти відчуваєш рішучість і внутрішню силу, щоб протистояти несправедливості, залишаючись вірним собі. Коли тобі до глибини серця болить доля України, коли ти усвідомлюєш, що є її сином.
Історія поезії: вірш Тараса Шевченка, написаний 17-19 травня 1847 року у С.-Петербурзі і входить до циклу «В казематі».
Цей вірш, написаний Шевченком у передчутті жорстокого присуду, фактично започаткував провідні теми його невільницької лірики (мотиви неволі, вірності революційним ідеалам, уболівань і туги за Україною). Для поета, який розумів, що йому не минути тяжкого і тривалого заслання («В неволі, плачучи, умру»), більшою трагедією, ніж його особиста доля, була доля батьківщини.
«Мені однаково…» читає учень
Картки
Мені однаково чи буду
Та не однаково мені
Шевченка слово не забуду
Допоки серце у вогні
Це урок громадянської позиції.
Це нагадування про відповідальність.
Це розмова про любов до Батьківщини..
Це актуальність крізь роки.
Звучить Ярмак “Заповіт”
Історія п’ята День сили
коли ти думаєш про минуле, теперішнє і майбутнє. Коли міркуєш про те, що таке безсмертя, бо воля і свобода – безсмертні. Безсмертний і Шевченків «Заповіт»
Історія поезії: 25 грудня 1845 року український поет Тарас Григорович Шевченко написав свій знаменитий вірш “Заповіт”. Цей твір, створений у Переяславі під час важкого періоду хвороби поета, став символом боротьби за свободу та національну гідність українського народу. У “Заповіті” Шевченко висловив свої найглибші прагнення до волі, любов до рідного краю та віру в майбутнє України.
“Заповіт” переписували в десятках і сотнях примірників, передавали з рук у руки, вивчали напам’ять, аж поки твір потрапив на сторінки невеликої збірки, що була надрукована у Лейпцигу 1859 року. Великого поширення він набув під час перевезення тіла Шевченка до України.
“Заповіт” перекладено понад 150 мовами світу, і він залишається одним із найяскравіших зразків української літератури, що надихає мільйони людей у боротьбі за справедливість і незалежність.
Заповіт читає учень
Картки
Підсумок:
Допоки серце бється птахом
Допоки цей існує світ
Допоки є дитя і мати
Допоки буде й «Заповіт»
Це голос свободи.
Це сила єдності.
Це духовний дороговказ.
Це заповіт Тараса!
Кожен меседж це можливість бути почути. Пропоную вам скориставшись вільним мікрофоном поділитися думками, чи справдилися ваші очікування. Які самі, якщо так. Що готові понести у світ після уроку?
У вас все попереду ще, тож ставимо в розмові три крапки, Кажуть, що доля написана на долонях. Але, можливо, ці лінії — лише нагадування, що кожен наш вибір додає до них новий штрих?
Дякую!
