Створення ситуації успіху опис досвіду роботи вчителя з теми
Один із найвпливовіших дзен-буддистських учителів і письменників з Південної Кореї Гемін Сунім якось сказав, що ми не запам’ятовуємо з минулого конкретні місяці, тижні чи дні – у нашу пам’ять вкарбовуються МОМЕНТИ, коли ми відчували себе щасливими, натхненними, успішними. І справді, саме ці моменти, неповторні і яскраві, є нашим минулим, саме вони додають упевненості в теперішньому і вселяють віру в майбутнє. Як вчителя, що вже понад два десятиліття працює в школі, ця думка надзвичайно мотивує, адже я можу створити максимум таких моментів для учнів під час уроків, у процесі нашої взаємодії, співпраці, співтворчості. Тому вибір теми «Створення ситуації успіху», над якою працюю і через яку реалізую свої педагогічні ідеї, не був випадковим.
Тим більше, що професійну долю пов’язала з навчальним закладом, у якому шлях до успіху є пріоритетною педагогічною технологією. Саме в Полтавській гімназії «Здоров’я» №14 постала як успішний вчитель, як особистість, захоплена своєю роботою.
Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» має серйозне наукове підґрунтя, тримаючись у своїй основі на «трьох китах» педагогічних ідеях Василя Сухомлинського («Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, яке породжує енергію для переборення труднощів, бажання вчитися»), Костянтина Ушинського («Натхнення для навчання з’являється від успіху в процесі оволодіння знаннями»), Антона Макаренка (ідея «завтрашньої радості»). Крім того, про успіх у школі як основу успіху в житті говорили відомі педагоги Август Бєлкін («від віри в себе до світлого майбутнього»), Уільям Глессер («від успіху в школі до успіху в житті»), Віталій Сластєнін («успіх – головний стимул навчання»), Галина Цукерман («успіх веде до співпраці учитель-учень») та багато інших.
Основні концептуальні позиції педагогіки успіху розглядаються в гуманістичній педагогіці та психології, які визначають індивідуальний підхід до учня, особистісно-зорієнтоване навчання основою розвитку й саморозвитку особистості, здатної реалізувати свій потенціал і отримати перспективу стати успішною.
Актуальність теми «Створення ситуації успіху» незаперечна. Особливо зараз, коли йде реформа НУШ, адже головне її завдання – формування ключових компетентностей, які мають допомогти дитині успішно соціалізуватися. Успіх і тут відіграє ключову роль, бо в успішної людини відповідний спосіб мислення, погляд на світ, на своє життя. Як на мене, саме шкільна освіта зараз стає визначальним складником майбутнього успіху й самореалізації особистості. Діти мають чітко усвідомлювати: від успіху кожного залежить успіх загальний і йти до успіху разом легше, цікавіше й перспективніше. Настає епоха колективних проєктів, великих наукових колаборацій, де кожен відчуває свою значущість, відповідальність за загальну справу, де кожен робить у це свій особистий внесок, де кожен отримує свою частку успіху.
Зважаючи на вище викладені думки, переосмисливши подані в науковій літературі визначення «ситуації успіху», яке подають А.Бєлкін, О.Пєхота, розглядаючи її з соціально-психологічної та педагогічної точки зору, маю авторське визначення ситуації успіху: це психічний та емоційний стан задоволення наслідком спільної діяльності, у результаті якої відчули успіх і вчитель, і учень або цілий колектив як виконавці справи, співтворці явища. Одна з ключових моїх позицій: якщо ти йдеш до успіху, розштовхуючи інших, якщо результат твоєї справи робить успішним тебе одного, це неправильна ціль, це несправжній успіх.
Технологія «Створення ситуації успіху» досить популярна, у мережі є значна кількість публікацій, присвячених цій темі, у яких названо етапи створення ситуації успіху (зняття страху, авансування успішного результату, прихована інструкція, внесення мотиву, персональна винятковість, мобілізація активності, оцінка із розставленими акцентами), категорії учнів, на які варто зважати («надійні», «впевнені», «невпевнені», «зневірені»), основні прийоми, яких доволі багато («Невтручання», «Холодний душ», «Еврика», «Сходинка до успіху», «Анонсування», «Стеж за нами», «Емоційне заохочення» та інші), навіть подається алгоритм дій вчителя для створення ситуації успіху. Проте на практиці в кожному окремому випадку вчитель все ж орієнтується не на правильний алгоритм дії, а на своє особисте відчуття ситуації. До того ж щоденна робота з учнями, практична взаємодія з ними не завжди відповідає теорії. Принаймні можу сказати це про себе. У своїй роботі над темою визначила найважливіші моменти реалізації цієї технології. Найперший – це мотиваційний етап. Давно виробила правило – йти на урок з якоюсь історією, зазвичай з історією успіху. Це основа, від якої відштовхуюсь. Щось почула, побачила, прочитала – і маю цим поділитися, захопити, збентежити. Для мене це вихідна точка роботи на уроці. Ніщо так не мотивує, як конкретні життєві події, люди, явища, слова. Ще один важливий момент, який визначено технологією, – правило «останньої вербальної конструкції». Наприклад, говорю «Слідкуйте за часом і ви встигнете» замість «Робіть швидше, бо НЕ встигнете». Крім того, вчу дітей любити інверсію: наприклад, замість «Вибачте за запізнення» краще сказати «Буду вдячний, якщо зможу бути присутнім на уроці». І звичайно ж, прагну в кожному учні знайти щось унікальне, на що цілеспрямовано буду звертати свою увагу, створюючи ситуацію успіху, розробляючи власні прийоми (індивідуальні і для всього колективу) реалізації технології:
• «Творчий марафон» (даю творче завдання (вірш, мінітвір, есе тощо) і сама включаюся в роботу, пишу разом з усіма, аби теж поділитися думкою, міркуваннями, заохочую додатковим балом, хто перший «фінішує»;
• «Літературне співавторство»(за потреби допомагаю закінчити твір, удосконалити поезію або ж просто створюємо роботу разом);
• «Ланцюжок спільної дії»(прийом для зневірених та невпевнених, коли індивідуальне завдання виконує покроково вчитель-учень або «впевнений» чи «надійний» – «зневірений» чи «невпевнений»);
• «Асоціативна творчість» (учень на якомусь з етапів уроку має змогу зайнятися улюбленою творчістю (наприклад, під час розповіді вчителя чи презентації намалювати портрет письменника чи створити оригамі, якось пов’язане з почутою історією);
• «Пригальмуй і побачиш» (якщо учень після отриманого завдання робить висновок, що він не знає відповіді, пропоную зупинитися, поміркувати, обдумати, припустити, наштовхую за потреби на правильну відповідь);
• «Десерт» (часто повідомляю учням, що під кінець уроку або в другій його половині на них чекає «десерт» – якась цікавинка, наприклад, несподівана зустріч, цікаве відео, якесь незвичайне завдання тощо).
• «Тільки уяви!»(прийом, який допомагає зацікавити дитину, окрилити її, заохотити до пізнання світу, нового в ньому; зазвичай знайомлю дітей з інформацією з науково-популярних джерел і чекаю реакції на це);
• «Відкрий себе» (через різноманітні форми роботи, здебільшого творчі, спонукаю учнів по-новому поглянути на світ, на звичні речі, загальноприйняті думки і висловити своє судження, поділитися своїми думками, відчуттями, образами). Цей прийом реалізую через такі форми роботи, як «Портрет успіху» (впізнати особистість за складниками її життя, які привели до успіху або, навпаки, за поданим портретом визначити, якими сходинками ця людина йшла до успіху); «Я – філософ» (розвиваю вміння узагальнювати думку в короткому висловлюванні, коли учні створюють власні афоризми); «Я – поет» (скласти декілька рядків, строфу або цілий вірш за аналогією до прочитаної поезії, взявши за основу, наприклад, перший рядок); «Я – аналітик»(учні висловлюють свої думки, припущення, прогнози, прослухавши унікальну промову відомої людини, думку знаменитості тощо).
Переконана, щоб виховати успішну особистість, треба показати, яким багатогранним є світ і яким важливим може бути особисте місце кожного в ньому. Треба прагнути зацікавити учнів якоюсь сферою життя, науки, унікальною професією. Тож давно використовую елементи STEAM-освіти, впроваджуючи свої педагогічні ідеї і формуючи психологію успіху у дітей. Сама захоплююся наукою, цікавлюся новітніми технологіями, люблю математику. Тож один із мох прийомів – нестандартно представити щось із цього на уроці мови, а іноді й літератури. Я не прагну вести дітей своїм шляхом до успіху. У кожного він свій, але, як помітила вже давно, для учнів важливий особистий приклад учителя. Не можна виховати успішних учнів, якщо не прагнеш до успіху сам.
Саме з цими думками і працюю в професії 23 роки, керую в закладі методичним об’єднанням вчителів української мови та літератури, літературно-мистецькою студією «Жар-птиця», очолюю Полтавське відділення громадської організації Міжнародна академія літератури і журналістики (м.Львів), яка щороку проводить творчий фестиваль на Закарпатті, видає всеукраїнський журнал-газету «Країна талантів», у якому я є одним із редакторів.
Навчаю дітей літературної творчості, сама пишу поезії, захоплююся журналістикою і захоплюю нею учнів. Упродовж десяти років маю переможців і призерів конкурсу захисту наукових робіт МАН у секціях «Літературна творчість» та «Журналістика». Серед моїх учнів Петрушевський Юрій – журналіст на телеканалі «Прямий»; в одному з американських університетів здобуває фах журналіста ще одна моя учениця Токар Анастасія; факультет журналістика ПНПУ ім.В.Г.Короленка закінчила Ангеліна Тихоненко; тогорічна переможниця міського етапу Гончаренко Поліна стала студенткою факультету журналістики, випускниця 2017 року Мирошниченко Марія, переможниця міського та обласного етапів, є студенткою філологічного факультету Київського національного університету ім.Т.Шевченка; Свириденко Анастасія була переможницею шостого всеукраїнського конкурсу учнівських робіт «Я – журналіст!», отримала нагороду в Києві у Національній спілці журналістів України.
Неодноразово перемагала на міському та обласному етапах МАН в секції «Літературна творчість» Олександра Набок, призерами міського та обласного етапу в цій секції були Олександра Колісник та Олександра Сурмило. Щороку маю переможців і призерів предметної олімпіади (2019-20 н.р. міський етап: 1 місце Зубко Є. 7кл, 2 місце Циганенко В. 11 кл., 3 місце Деменко Н. 9 кл.) У різні роки мої учні ставали лауреатами різноманітних творчих конкурсів («Голоси Енеєвих нащадків», «Посміхнімось щиро Вишні», «Авторська збірка поезій школяра», «Собори душ своїх бережімо»).
Своїми здобутками, власною творчістю здебільшого ділюся на сторінках особистого сайту: proslovo.poltava.ua (творча майстерня вчителя Ірини Кислої), на своїй сторінці у фейсбуці IrynaKysla. Крім цього, свою роботу з теми «Створення ситуації успіху» презентувала вчителям області на курсах підвищення кваліфікації в ПОІППО ім.М.Остроградського, виступала перед вчителями міста, заступниками директорів на обласному семінарі, перед директорами полтавських шкіл на міському семінарі, керувала творчою групою учителів міста з цієї теми. Постійно даю відкриті уроки для вчителів школи, міста, області. Серед останніх: «Плануйте подвиги щоденно». Урок української мови з теми «Стилістичні засоби синтаксису. Синонімія складних сполучникових і безсполучникових речень»; «Здоров’я у відсотках». Бінарний урок української мови і математики в 6 класі; «Світ дитинства – вічне джерело натхнення, енергії, здоров’я і мрії» Урок української літератури в 6 класі за віршем І.Жиленко «Жар-птиця».
Пишу віршовані авторські сценарії фольклорних свят. Деякі провела як класний керівник: «Добрий вечір! Щедрий вечір» (свято Маланки); «Хай давня казка оживає, про нову радість нагадає» (різдвяний вертеп), «Оживає Калита – сонцесяйна смакота» (Андріївські вечорниці).
Моя професія здійснила всі мої дитячі мрії. Колись хотіла стати геологом, астрономом, пізніше – журналістом. Але тепер про всі ці професії я можу розповідати дітям на уроках. А відкривати нові «зірки» у школі – тепер це я точно знаю! – набагато цікавіше, ніж робити це на небі (хоча нові унікальні світлини Плутона, до якого таки дісталося людство, розглядала з таким же захопленням, як і тоді, коли була школяркою). Працюю із задоволенням. Тішуся, що кожного дня йду туди, де потрібна, де на мене чекають, де мені дають змогу самоствердитися, проявити власну творчість і захопити нею дітей, де мені комфортно і затишно, де я, врешті, почуваюся дуже щасливою.