“І на оновленій землі врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…”
У творах Тараса Шевченка постають надзвичайно виразні й глибокі образи українських жінок – закоханих і щасливих, зневажених і гордих, жінок-покриток і жінок-матерів, ладних віддати своє життя заради дитини.
Тарас Шевченко у своєму «Кобзарі» відтворює всі віхи жіночої долі: починаючи з дитячої приязні («Ми вкупочці колись росли», «Мар’яна-черниця»), дівочого кохання (в «Катерині», «Причинній», «Гайдамаках», «Тополі», «Мар’яні-черниці»), щасливого подружнього життя («Росли укупочці, зросли», «Сліпий»), щастя материнства («Слепая», «Сова», «Сліпий», «Княжна», «У нашім раї на землі»), – до зрадливого кохання («Коло гаю в чистім полі», «У тієї Катерини») та нещасливої старості («Сліпа», «Княжна», «Відьма», «Титарівна»)
Поема «Катерина» – одна із кращих поезій у творчості Шевченка про жіночу долю , написана у1838 році й присвячена вона В. Жуковському на пам’ять про день викупу Шевченка з неволі – 22 квітня 1838р.
Центральний образ поеми – образ Катерини, молодої красивої української дівчини. Вона покохала москаля-офіцера і залишилася обдуреною й покарана за те, що знехтувала моральні закони того часу. Покинута, збезчещена москалем, вигнана батьками дівчина сповна відчула на собі осуд і зневагу від людей. Спочатку Катерина ще сподівалася на те, що офіцер повернеться. Але з часом розуміє, що вороття назад немає, усвідомлює непоправність скоєного. Вона гірко плаче, втративши повагу батьків та односельчан, про неї «жіночки лихо дзвонять». Автор не картає свою героїню, навпаки засуджує жорстоке ставлення до дівчини. Катерини зреклися батьки, вона хоче знайти батька свого сина і вирушає Московщину. Дорогою на чужинуч пережила Катерина й злидні, й насміхання, але все терпіла, бо ще вірила в щасливе закінчення поневірянь. Аж ось нарешті тяжка зустріч з москалем. Роздягнена й боса вибігає вона йому назустріч, щоб почути жорстоке: «Дура, отвяжись! Возьмите прочь безумную!» Катерина благає його на колінах не відмовлятися хоча б від сина. Та спокусник тікає, одцуравшись і від сина. Остання надія вмирає, Катерина розуміє, що ніхто в цьому світі не захистить ні її, ні дитини. Невитримавши такого горя, накладає на себе руки. Слід зауважити, що Шевченко не дивується поведінці пана, зате устами дівчат, які дають милостиню Івасеві, осуджує матір.
Прочитайте поему
Перегляньте в підручнику критичні матеріали.
Поміркуйте над такими питаннями, знайдіть на них відповіді:
- Як ви ставитеся до Катерини? Які почуття вона у вас викликає.
- Чому в народі так ставилися до покриток і байстрят? Чи можна виправдати народну мораль, за якою обоє зазнавали осуду й вигнання? Чи міг народ себе захистити якось по-іншому?
- Чому, на вашу думку, говорять, що в образі Катерини автор зобразив Україну, а в образі офіцера Івана – самодержавну Росію?
- Як автор ставиться до своєї героїні? Що про нього можна сказати як про людину й митця?
Ще один твір Т.Г.Шевченка , в якому висвітлювався образ української жінки – це поема «Наймичка», над якою письменник працював протягом трьох років. У ній автор показав зразок материнської мужності, величезної любові та самопожертви. Коротко про сюжет: Ганна підкидає дитину заможним господарям, приходить до них найматися, виявляє запопадливість біля господарства та проявляє материнську ніжність до дитини. Кульмінацією поеми є зізнання Ганни в материнстві. Ганна вимушена приховувати свої почуття, свою гірку правду. Її поведінка характерна для людини, яка постійно страждає. Здійснилася мрія Ганни – бути біля дитини, це надає їй сили й снаги. Вона працює біля господарства з великою охотою, намагається все зробити швидко, до ладу, щоб більше часу лишилося побавити малого Марка. Великою ласкою та ніжністю огортає Ганна свого маленького сина, всі її думки пов’язані з дитиною. Прожила так Ганна майже тридцять років. Внутрішній емоційний стан жінки – самозречення, збереження долі сина. Наймичка — сильна особистість, тому що всю свою волю, свідомість, почуття тримала під контролем.
Прочитайте твір або прослухайте за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=mcOSYHvXKHI
Поміркуйте:
1. І. Франко характеризує героїню поеми так: «Наймичка – натура безмірно глибока, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забувати про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини». А як би ви охарактеризували головну героїню поеми?
2. Софія Федорівна Русова, видатний педагог, громадський діяч, звертається у своїх працях до теми «матері» в Шевченкових поезіях. Вона наголошує на тому, що значення матері у вихованні дитини дуже велике: «Віки перейдуть, а мати своє значення в родинному життю й свою природну роль виховательки не втратить, як не втратить вона свого впливу на свою дитину, бо той вплив стає від її безмірного кохання, ніжної любові, якої дитина не почує ні від кого другого, любови такої щирої, палкої, любови аж до самозречення”. А як ви оцінюєте роль матері в житті дитини?
3. Який уроивок з поеми вас найбільше вразив? Чому?
Узагальнення:
Поеми «Катерина» та «Наймичка» написані в різні періоди, вони різні за стилем. У «Катерині» переважає романтична піднесеність, у «Наймичці» – життєво-побутова конкретизація образу жінки. Але вони між собою тісно пов’язані, показують піднесення жінки на вищий щабель. Катерина не витримала тяжкої долі, наклала на себе руки, прирікаючи на наглу смерть і сина. А наймичка Ганна подолала в собі думки про самогубство, спокутала свій гріх, зробивши все для щастя сина. В «Наймичці» образ матері-покритки не лише трагічний ,як у «Катерині» , а й величний.
Дякую за роботу!