Саме таку назву має досить цікаве видання, що підготовлене за книгою Сергія Піддубного “Ілар Хоругин. Велесова Книга”. У ньому подаються окремі фрагменти, що розкривають суть пам’ятки, яка є книгою сдави і мудрості прадавнього українського народу. Придбала книгу в одній із львівських книгарень, про яку вже писала в попередніх дописах. Хочу висловити декілька думок після її прочитання.
Раніше книга оглядово вивчалася на уроках літератури в старших класах. Безумовно, вона складна, бо важко інтерпретувати її зміст, читаючи твір самостійно. Сергій Піддубний коротко з численними малюнками і дуже якісними ілюстраціями цей зміст тлумачить, захоплюючи своєю глибокою вірою в давність наших предків, нашої унікальної власної історії, у духовний світ тих, хто за тисячі років до нас заселяв ці землі, на яких ми лише зараз будуємо свою власну державу. Будуємо важко, в тилу і на фронті, проте з вірою у справжнє відродження.
Можна багато говорити про те, що не зберігся оригінал Велесової Книги, що вона й досі не визнана офіційною навіть вітчизняною наукою, що це твір, написаний в значно пізніший, ніж зазначено в змісті, час, що це, врешті, підробка. Це, мабуть, найлегше: не визнати, забути і закрити тему. Проте тут ситуація, як мені здається, за Вольтером (тільки він це сказав про Бога, а Забужко перефразувала про Шевченка): якби не було Велесової Книги, то її варто було б придумати.
Справді, духовна глибина її змісту вражає. Це те, чого не вистачає сьогодні нам: ми не одержимі гордістю за своїх великих предків (ми їх просто не знаємо!), не одержимі бажанням стати по-справжньому вільними, не одержимі мрією довести світові свою прадавність, унікальність і важливість на шляху цивілізаційного поступу людства. Тому книга саме для того, щоб ми й замислилися над цими питаннями свого буття. І, як сказано в книзі, “мусимо діяти, а не казати, що не можемо”.
Коротко ознайомитися з виданням можна за моїм посиланням. У ній автор говорить про Велесову Книгу як унікальну пам’ятку, про її значення, мову, автора і про те, кому вигідне невизнання книги. Далі розповідає про богів, в яких вірили наші предки і які формували їхній неповторний світогляд, в основі якого духовне єднання людини зі світом матері-природи. Розповідає про держави, племена та їх засновників. Особливо цікавими є відомості про наш прадавній календар:
А також про прадавній звичай любобратерства. Пояснює Сергій Піддубний і ставлення наших предків до мови. І вбачали вони в рідному слові велику силу.
Це видання має на меті популяризувати давню пам’ятку. Книгу легко читати, вона є гарним підгрунтям для знайомства з самою Велесовою Книгою.