Поглянь на сонце-верховину!
Вона мов вбрана до весілля.
Палає маєвом зеленим
До неї плай веде кручений
Он хатка хаточці вклонилась.
Смерека з дубом поріднилась.
Там мавка бавиться з птахами,
А щезник –з диво-оленями.
– Хмаринко! Зупинись і змилуйсь!
– Чудово! Я на річку виллюсь.
Полегшено зітхнули всі.
Сопілко, радість рознеси!
Хто автор такого прекрасного вірша про мою мальовничу Верховину, куди хочеться повертатися знову і знову…