Коли ж іще писати вірші, як не навесні? Тим більше, коли все навколо в неймовірному буянні цвіту? Як всидіти в класі, коли там, за вікном, велетень-каштан, ніби в казці, перетворився на величезний підсвічник, який тримає водночас тисячу яскравих свічок? Ось ми і вирішили з дівчатками на виховній годині (доки хлопці грають у футбол) відгукнутися поетичним словом на пишне дійство чарівниці Весни. Почитайте, що у нас вийшло.
Аромат у каштана п’янкий
Ліхтарями він білими світить
І вдень, і вночі чарівний.
До нас в гості запрошує літо.
Весела, мила, гарна
Ген видно неба край
Стобарвно в цвіт убрана
Весна – зелений рай!
Коли тюльпани цвітуть,
Коли прилітає жар-птиця,
Тепло нам лелеки несуть,
І казка весняна всім сниться.
Листя навкруги зелене,
Сонечко у очі світить.
Пишне дерево веселе
Нам дарує тепле літо
Вона чарівна і різнокольорова,
Поставила над річкою місток –
То веселка прекрасна й барвиста
Набрала у кошик квіток.
Прийшла дівчина весна
Довгі коси заплела
Вбрала в сукні пишні
Берізку і вишню.
Ошатні каштани в дворі
Ліхтарями яскравими світять
Казкові вони, чарівні,
Розпустили, як віяла, віти
Червоний, трішки боязкий,
Весною розцвітає
Чорненьку серединку має,
Пелюстки чарівні розпускає,
Хто ж цю квітку не знає?
Надворі сонце сяє,
Квітка ніжна розцвітає.
Радує дорослих, діток
Своїм синім-синім цвітом
П’янкий аромат каштанів закрутив голову. Його білі ліхтарики немов проводять дорогою в казку. Там іде чарівна вистава Весни. Танцюють юні квіточки-балерини, граціозно кружляючи у повітрі. Цей танок недовговічний, бо скоро вони відцвітуть. Але наступного року казка знову завітає до нас.
Не втрималася і я. Так якось несподівано народилося чотири рядки про чудову весняну квіточку:
То в траві не жовта жабка,
А малесенька кульбабка.
Квіточка на сонце схожа
Вона внучка його, може?
Радійте весні, посміхайтесь і пишіть вірші!