Коли душа прив”язана до неба. Поетичнийи дебют учениці 9 класу Софії Васецької
З душею у небі та серцем Козацьким,
Із ластівочкою глибинних висот
Пізно вночі чи так рано вранці
Летить птах у гай, за горизонт.
Якщо не страшно – додому ти їдеш,
Розпалює страх твоєї сили вогонь,
Зі сталлю в очах, непохитних і вільних,
Видніється помста за весь наш народ.
За покликом серця летиш в небокрай,
У грудях твоїх – сила, меж там немає,
Наче піснею, тут ти будуєш нам рай.
У вільнім польоті, де свободи – ні краю,
В безкрайності неба блакитних висот,
Під крилами твоїми – стоїть вся Україна,
Над нацією Вільних – летить наш пілот!
Де є наші Крила – там є Україна,
За гідністю – міць широких полів,
Безмежної волі тут дихає слово,
Ростуть квіти сонячних променів.
Над якими птахи України величні,
Дзвінко та чітко свій грають мотив!
У небі виборюють свободу Країни,
Літають в краї холодних степів!
У боротьбі – зародження сильних,
Незламності вітер йде із гвинтів,
Під захистом Крил твоїх непохитних
За перемогою ми йдемо в бій! BY FIAVA