Саме таку назву дала власному віршу, бо уявила, яким складним буде цьогоріч шлях маленьких пролісків до людей у холодному сніжному морі. Проте сподіваюся, що квітковий флот блакитних вітрильників зовсім скоро привітає нас з весною. Пропоную декілька віршів на захист першоцвітів.
Блакитні вітрильники
Блакитні вітрильники в сніжному морі
Вітрила напнули тендітні й прозорі,
І кличуть їх теплі весни маяки
На тихі й зелені землі острівки.
Мандрують сміливі весни першоцвіти,
Що мріють квіткову країну відкрити,
Розтопить їм сонце промінням дорогу,
І теплі дощі подарують вологу.
Ось пролісок – справжній морський капітан,
Упевнений погляд, рівнесенький стан!
– «Вперед! – і упевнено крутить штурвал, –
Ми шторм подолаємо, бурі і шквал!»
На білих просторах, що в хвилі завиті,
Армада пливе вся із сонця й блакиті.
Ви разом із нею весну зустрічайте,
Першоцвіти відважні з любов’ю вітайте!
Присвята Леоніду Глібову
Сон-Дзвіночок потягнувся:
«В черевички ті я взувся?»
Тінь свою побачив в річці:
«Капелюх мій весь в травичці!»
А Підсніжник туманом умився,
На сестричок своїх подивився.
На багату рідню кольорову
Ну а потім узяв собі слово:
«Нас весна у колисці сповила,
Щоб тримались землі ми стосило,
Щоб красу чарівну дарували,
Про прихід теплих днів сповіщали».
Фіолетовий Ряст поклонився,
На землі у кучері завився:
«Уквітчаю я килимом трави,
Хай буяють вони величаво».
Потім Пролісок обізвався,
Що із снігом останнім прощався:
«Не зривайте нас, добрії люди,
На землі веселіше хай буде!»
Вірші Ірини Кислої
Чудо-намистинки
Лише з землі зійшов останній сніг,
І на вікні розтанули сніжинки,
Як похилили свої голови до ніг,
Чарівні квіти – чудо-намистинки.
Тендітні проліски й фіалки запашні,
Які у лісі зможеш назбирати,
Так гріють ніжно душу навесні,
Бо можуть щедро ніжність дарувати.
Чи знаєш ти…
Чи знаєш ти, як дихає весна?
Як дивиться вона крізь сніг і стужу
Тендітним проліском, що ніжно гріє душу,
Промінням теплим землю зігріва.
Чи знаєш ти, як тихо із землі
Травинка пробива собі дорогу,
Кульбабка біля рідного порогу,
Всміхається щасливо навесні?
Чи знаєш ти, як серце виграє,
Коли стрічаєш радісну весну,
Природа прокидається від сну
І смуток, як сніжинка, розтає.
Вірші Любові Овсяник