Цю наукову роботу в секції “Українська мова ” ми з Альоною Кузьмич написали на основі єдиного роману Василя Паламарчука “Військовий непотріб” і присвятили дослідження світлій пам’яті автора – письменника і воїна, який загинув влітку минулого року, виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку. 2 місце на обласному етапі конкурсу-захисту наукових робіт МАН – чудовий результат!
Як можна описати війну? Якими словами? Якою є мова літератури на тлі катастроф, на тлі війни? Ці питання на часі і, напевно, за актуальністю є чи не найважливішими в сучасному мовознавстві. Відповіді на ці і багато інших питань можут дати дослідження з ономастики.
Серед науковців, які займаються проблемами ономастики ми назвемо Андрія Білецького, Григорія та Дмитра Бучків, Святослава Вербича, Людмилу Кравченко, Василя Лучика, Олексія Скляренка.
У галузі літературної ономастики працює Юрій Карпенко, який першим вжив термін «літературна ономастика», Валерій Калінкін, Ольги Воробей, Мирослава Мельник, Галина Лукаш. Приємно серед цих дослідників назвати науковців із Полтави – Тетяну Ніколашину та Юлію Браїлко.
Натхненні роботами провідних мовознавців, ми зробили спробу дослідити онімний простір роману «Військовий непотріб» Валерія Паламарчука, який одним із перших написав про українсько-російську війну.
Поставлена мета, визначені завдання, об’єкт і предмет роботи дозволили нам зосередити увагу на ономастичній лексиці твору, її специфіці, функційно-семантичному навантаженні, покласифікувати власні назви, що присутні в художньому тексті.
У першому розділі, проаналізувавши більше десяти визначень терміна «ономастика», з’ясували, що він використовується у двох контекстах: як вчення про власні імена та власне як ці назви.
Також ми з’ясували, як розвивалася ця наука, хто вважається основоположником ономастики в українському мовознавстві. Яку функцію виконує, які мовні одиниці досліджує і з якими науковими дисциплінами тісно пов’язана.
У цьому розділі ми також визначили ознаки онімів як основної одиниці ономастики. Подали визначення авторитетних науковців, які різняться в поглядах на семантику онімів. І це питання справді досі дискусійне.
Наш висновок на основі опрацьованих джерел такий, що оніми – це номінативні одиниці, які виділяють та ідентифікують одиничний об’єкт серед подібних.
З’ясували, як класифікують оніми, серед них виділяють антропоніми (найбільш вивчений пласт онімів), топоніми, зооніми, міфоніми, космоніми, хрематоніми, фітоніми та ін.
У художніх творах оніми беруть участь у побудові та розвитку мовної композиції тексту, у виразі важливих авторських смислів і задумів, реалізації певних категорій та властивостей художнього тексту. Їм притаманна образність, семантична мінливість, контекстуальна зумовленість, яскрава внутрішня форма.
У другому розділі дослідження розглянуто оніми в художньому дискурсі Василя Паламарчука. Це автобіографічний твір написаний за щоденниковими записами автора і розповідається в ньому про початок російсько-української війни. Перед нами – будні воїнів-артилеристів. Сама назва роману досить цікава. «Військовий непотріб» -так високий армійський чин назвав зневажливо звичайних бійців без звань і нагород. Цитата: «Спочатку це було образливо, але потім цей вислів став відмінною ознакою підрозділу» Кінець цитати. Та виявляється, цей «непотріб» найпотрібніший на війні.
Заглибившись в онімний простір роману, ми визначили функційно-семантичне навантаження власних назв у ньому. Виокремили в ньому методом суцільної вибірки 210 одиниць онімів.
207 з них за традиційною класифікацією: це антропоніми (імена осіб) 75 одиниць, топоніми (назви місць) 60 одиниць, хрематоніми (назви предметів чи явищ матеріальної і духовної культури) 72 одиниці. Відсоткове співвідношення цих онімів узагальнено в схемі.
Зрозуміло, що ядром всього ономастичного простору роману є антропоніми.
Варто зазначити, що всі антропоніми роману відбивають український антропонімійний тип – це звичні для українського розмовно-побутового середовища Сходу і Півдня України імена: Саня, Саньок, Саньочек, Андрюха, Васіліч, Іванич, Паша, Рома, Руслан, Вася, Костя, Коля, Колян, та ін
Як бачимо, окремі імена зазнають варіативності за рахунок суфіксального способу творення.
Дуже часто імена подаються за моделлю:
ім’я + звідки родом. Наприклад, Костя з Одеси, Денис із Конотопа.
іменник + прикладка: Наприклад, Саня дільничний, капітан Сонечко, Денис-Танасій
імя + по батькові згадується у творі лише один раз: так називали водія Івана Іванича. Зрозуміло, адже на війні все швидко і просто, для офіціозу часу немає.
Наведемо приклади позивних у романі:
Ромка «Джулія» , він, цитуємо, «отримав своє псевдо на честь безсмертного твору Шекспіра «Ромео і Джульєтта» Кінець цитати
Вася «Адвокат» цитуємо «Саме через свою професію я і отримав своє нове псевдо – «Адвокат» Кінець цитати
Тарас «Глобус», заряджаючий з шостої гармати. Цитуємо «якого через розумну голову прозвали Глобусом» Кінець цитати
Толя «Поршень». Бо цитуємо «Механ – справжній,весь час щось робив, крутив, ремонтував, маленький, швидкий, в мазуті та солярці» кінець цитати.
Вася «Капітан Барбосса»; Бо цитуємо «Борода, вуса, костиль, один в один. Папуги на плечі не вистачає» кінець цитати
Загалом ми визначили близько двадцяти позивних у романі
Підсумовуємо, що семантика позивних пов’язана: з місцем народження, цивільною професією, особливостями зовнішності персонажа, незвичайним випадком з його життя, прізвищем, віком, характером.
Онімний простір роману наповнений і топонімами (назви населених пунктів) і хрематонімами, серед яких найбільше назв зброї.
Так, топоніми у романі Василя Паламарчука виконують важливі функції в точному визначенні місця дії та часу подій. Цитуємо: «20 серпня 2014 року біля села Грабське в засідку потрапив бус із пораненими, яких вивозили з Іловайська бійці «Донбасу» Кінець цитати.
Серед цих одиниць виділимо хороніми (назви чітко окреслених територій), наприклад, Україна, Донбас, Карабах, Франківщина, Крим, Миколаївщина, Полтавщина. Ось як говорить один із бійців. Цитуємо: «Ну що, командире, як кажуть у мене на батьківщині, на Полтавщині: «Вік не пий, а перед борщем випий». Кінець цитати.
Ойконіми (назва будь-якого населеного пункту). Найбільш поширеними є назви Сходу і Півдня України. Утворені вони за різними моделями.
Наприклад
модель: ознака (Грабське, Гуляйполе, Красногорівка, Снігурівка, Чаплинка). Топонім Чаплинка зазнає варіації Чапляндія за іноземною моделлю на зразок «Фінляндія», «Ірландія»
2) модель: ім’я, на основі наявності / відсутності будь-якої ознаки (Іловайськ, Курахово, Костаха);
3) модель: ім’я, за місцем поселення (Донецьк, Луганськ, Дніпро, Запоріжжя, Придністров’я);
4) модель: ім’я, запозичене (Ялта, Каховка, Ростов, Афган).
5) модель: ім’я, трансформоване з антропонімів (Київ, Єлизаветівка)
Є двослівні моделі: с.Ясна Зоря, с. Малий Утлюг, селище Широкий Лан (або Шрі Ланка як назвали його бійці) Цитуємо «Якщо ви не були на курорті Шрі-Ланка, то я вам проведу невелику екскурсію. Сам курорт знаходиться в степах Миколаївщини та має не фігову територію, площа якої дозволяє стріляти з усіх видів зброї» Кінець цитати
Таким чином, у романі «Військовий непотріб» топоніми ілюструють географію подій, динаміку їхнього розвитку, вони пов’язані із воєнними завданнями, зміною лінії фронту, зміною артилерійських позицій, а також із місцями, звідки бійці родом.
Онімний простір роману наповнено хрематонімами, які відображають матеріальне і духовне життя на фронті. А що тут найголовніше? Зброя, звичайно.
Майже всі хрематоніми – назви зброї утверені морфологічним способом абревіації (від лат абревіо – скорочення): звукова абревіація ПТУР, РАО, ГСАБАТР або буквена: ПМ – АКМ – АГС – БМП – РЛС ДЗО.
Загалом ми нарахували 20 хрематонімів, утворених способом абревіації, це стосується багатоструктурних назв, які в процесі динамічних подій, комунікації вимагають швидкого називання..
Серед інших хрематонімів вживаються назви книг, фільмів, ігор, продуктів (зокрема цигарок), тобто ті елементи, які пов’язані з минулим або теперішнім життям героїв, їхніми вподобаннями, побутом, звичками тощо. Це своєрідне матеріальне й культурне наповнення воєнного простору життя героїв.
Отже, топоніми і хрематоніми мають важливе значення та відображають історичну та традиційну прив’язаність, підкреслюючи основну функційну роль онімів у романі та формують стиль воєнної прози. У художньому творі вони виконують важливі функції в точному визначенні місця дії та часу подій, вносять вклад в осмислення та систематизацію історичних та культурно-мистецьких контекстів, історії, світогляду та культурного ландшафту.