Анастасія Токар, учениця 10 класу Полтавської гімназії “Здоров’я” №14, відмінниця, красуня і просто гарна дівчина написала щирий вірш – присвяту рідному місту.
На перехресті долі та життя
Обрала я свою ясну дорогу,
Що провела мене в моє буття:
До міста і до рідного порогу.
У місто, що стоїть посеред трав,
У пишному вінку із буйного суцвіття,
Колись кобзар про долю тут співав,
І голоси дівчат летіли в верховіття.
Тут вулиці, немов вузькі струмочки,
Біжать квапливо в річище доріг,
Автівки ж тут шикуються в рядочки.
І кожен пам’ятник як справжній оберіг.
Полтавців дух сягає до небес,
Іх мудрість, як коштовність справжня, сяє.
Тут все в гармонії, тут повний сад чудес
І міста кращого на всій землі немає!
Наталка тут од віку жде Петра
І, як струна, бринить стріла амура;
Моя Полтава – місто щастя і добра!
Моя Полтава – то духовність та культура!