Єднаймося, Братове-Українці!

 

“І хай здається, що неправди більше втричі

Що зайд багато, брехунів, хапуг –

Все ж краще запали маленьку свічку,

Ніж вічно клясти темряву сліпу”

 

Це рядки із поезії чудової дівчини Олександри Сурмило, учениці 10 класу Полтавської гімназії “Здоров’я” №14, яка цьогоріч здобула перемогу і на міському, і на обласному етапі конкурсу “Єднаймося, Братове-Українці! Лиш через терни шлях веде до змін”. Приємно, що виховуємо покоління щире, відверте, готове до змін, а головне – не байдуже! У цьому переконуєшся, коли читаєш палкі патріотичні вірші Олександри.

У кожного свої пріоритети,

Живе для інших хтось,

А хтось увесь в монетах.

Ще інший марить кріслом депутата,

А той закон під себе хоче підім’яти.

 

У кожного в житті свої пріоритети.

Не знаю я хто вищий, нижчий – різні всі.

Для себе ж обираю істині служити

В житті своєму, на своїй стезі.

 

Не просто все в моїй країні нині.

В народі кажуть про таке:

І сміх і гріх

Не варт шукати гарний хто, хто винний

Судити пересудами усіх.

 

І хай здається, що неправди

Більше втричі

Що зайд багато, брехунів, хапуг –

Все ж краще запали маленьку свічку,

Ніж вічно клясти темряву сліпу.

 

***

Сидиш у кам’яній зажурі

В асиметричних сірих брилах.

Пильно вдивляєшся

Й, звісно, не бачиш

Навколо натхненних,

щасливих, окрилених.

 

Турботи, політика, сварки на кухні

Фальшиві обіцянки,

Зневіра тотальна,

Там очі порожні,  десь вибухи й кулі…

Пророцтва здійснились, Тарасе,

фатальні…

 

«Борітесь – поборете!» – знову пророче

На брилі застиглій

Навіки вкарбовано,

Щоб знали нащадки:

До волі й свободи

Великим Шевченком

Їм шлях проторовано.